В нашу редакцию пришло письмо от работников паспортных служб, которые категорически отвергают обвинения в свой адрес в том, что именно по их вине в Украине возник кризис с оформлением заграничных паспортов. Поскольку «УкрИнформБюро» внимательно отслеживает «паспортную ситуацию» ("Кто виноват" в загранпаспортном коллапсе?" и "Полный «ЕДАПС»Хочешь получить загранпаспорт? Дай денег! Денег дай!", предлагаем это письмо вниманию наших читателей.
 

«Шановні журналісти!

З липня місяця країну трусить паспортна лихоманка. Працівники засобів масової інформації не оминули цю проблему, але вона продовжує загострюватись, про що свідчать опубліковані на минулому тижні статті у газетах від 6 вересня «Правда України»  «Чи стихне паспортний ажіотаж?», від 7 вересня «Україна молода» - «Паспорт із тризубом від ФСБ», від 8 вересня «Дзеркало тижня» - «За лаштунками паспортної диверсії».

Інформація викладена у цих статтях правдива, але не вона змусила звернутись до вас.

Народний депутат України Грицак В.М. на прес-конференціях та у засобах масової інформації звинувачує у паспортній кризі працівників служби ГІРФО, заявляє, що її причина є наслідком  їх корумпованості та непрофесіоналізму, повідомляє про наміри ставити питання перед прем'єр-міністром України щодо нашої позачергової  переатестації.

Не можна стверджувати, що у наших лавах всі порядні і віддані справі, але те, що причина паспортної кризи спровокована не нами, можна упевнено заявляти.

У статті «Кто виноват в загранпаспортном коллапсе?» вашого видання 29 серпня були висвітлені дії цього борця з корупцією і паспортного антикризовика. Ми хочемо довести до вас інформацію щодо етапів виникнення паспортної кризи, а пану Грицаку В.М. нагадати слова - «Не судіть, та не судими будете!».

Маємо надію що факти зацікавлять і вас, і читачів, оскільки спростувати їх спроможний лише барон Мюнхгаузен.
Розвиток подій був наступним.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 2 серпня 1996 року №898 в Україні були започатковані роботи, пов'язані зі створення Єдиної державної автоматизованої паспортної системи (ЄДАПС), для забезпечення видачі громадянам паспортних документів, що оформлюються за єдиною технологією.

Після терактів у вересні 2001 року у США та на виконання вимог Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO) щодо посилення захисту проїзних  документів Кабінет Міністрів України постановою від 2 квітня  2002 року №450 затвердив Порядок централізованого оформлення, виготовлення та видачі паспортів громадянина України для виїзду за кордон.

На державному підприємстві «Поліграфічний комбінат «Україна» почали централізовано виготовляти закордонні паспорти у відповідності до вимог ICAO (Дос 9303/1) з багаторівневим ступенем захисту, цифровим  фотовідбитком особи, із застосуванням факультативних технологій машинного зчитування внесеної до паспорта інформації.

 У червні 2004 року колишнім начальником департаменту ресурсного забезпечення МВС України Грицаком В.М. з  консорціумом «ЄДАПС», що складається з низки приватних підприємств,  підписується Генеральний контракт по розбудові автоматизованої паспортної системи та виготовлення документів.

Пан Грицак В.М. заявляє  пресі, що це відбулось на підставі проведеного МВС України тендеру, згідно якого консорціум «ЄДАПС» було визнано переможцем. І з цим неможливо не погодитись, але тоді необхідно і додати, що на відміну від проведеного попереднього паспортного тендеру, де брали участь десятки вітчизняних і зарубіжних компаній, у цьому тендері, як нам відомо, крім  консорціуму «ЄДАПС» приймало участь тільки ще одно підприємство Міністерства юстиції України, яке за своїми можливостями просто не могло бути визнане переможцем.

Згодом пан Грицак В.М. і речники  консорціуму «ЄДАПС» через засоби масової інформації почали синхронно доводити громадськості, що закордонний паспорт, який виготовляється у централізованому порядку, не відповідає міжнародним стандартам та недостатньо захищений, а розроблений  консорціумом  «ЄДАПС» паспорт з полікарбонатною сторінкою  підтриманий ІСАО для запровадження і він є вершиною українських технологій та виробників.

І перше, і друге є неправдою.

Жодних висновків Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Міністерства закордонних справ України щодо ненадійності наявного закордонного паспорта, який виготовлявся у централізованому порядку, не має. Не висловлювало застережень і ІСАО щодо невідповідності цього документа визначеним стандартам.

Щодо другого, то після прийняття рішення про використання Україною закордонного паспорта з полікарбонатною сторінкою на сайті компанії ТRUB AG Switzerland, було розміщено рекламну інформацію про забезпечення нею виготовлення українського паспорта нового зразка.

Після протискування Указу Президента України Кучми Л.Д. від 10 грудня 2004 року №1465, яким запроваджувався закордонний паспорт з полікарбонатною сторінкою, та прийнятим Президентом України Ющенко В.А. Указом від 10 березня 2005 року №457 про скасування останнього та повернення до попереднього зразка паспорта громадянина України для виїзду за кордон, Грицак В.М., вже як народний депутат України, вирішує лобіювати це питання через Верховну Раду України. Після підготовки ним відповідного проекту та його представлення з трибуни Верховної Ради України  23 лютого 2007 року  приймається постанова №719-V, якою затверджується зразок закордонного паспорту з полікарбонатною сторінкою.

Цю технологію у світі використовує Швейцарія та ще декілька країн.

Поспіх, з яким зацікавленими особами запроваджувалась полікарбонатна сторінка в українській закордонний паспорт, пов'язаний з тим, що Європейським Союзом вже прийняте рішення про специфікацію європейського паспорту. Ці країни почали видавати електронні паспорти з біометричними ознаками їх власників, а ІСАО рекомендувало всім країнам запровадити такі документи з 2010 року.

Втрачає сенс витрата коштів на придбання та вшивання до закордонного паспорта для його захисту полікарбонатної сторінки з персональними даними власника, оскільки електронні проїзні документи практично неможливо підробити.

На цю обставину у своєму листі наголошувала і Служба безпеки України, але це було проігноровано.

Не було взято до уваги і пропозицію Міністерства закордонних справ України щодо комплексного підходу до запровадження нових проїзних документів.
Зараз Україна чи не єдина країна у світі, де відсутня уніфікація паспортів, де закордонні паспорти виготовляються за різноманітною технологією, де у паспорті громадянина України для виїзду за кордон застосовується полікарбонатна сторінка, а дипломатичний та службовий паспорти обходять і  без неї.

І апофеоз. Приймається на догоду консорціуму «ЄДАПС» пролобійована постанова Кабінету Міністрів України від 26 червня 2007 року №858, якою встановлений одночасний перехід на централізоване оформлення, виготовлення та видачу закордонних паспортів з полікарбонатною сторінкою усіма територіальним підрозділами Державного департаменту у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб при відсутності у них наявних можливостей і належної кількості місцевих вузлів Державної інформаційної системи реєстраційного обліку фізичних осіб та їх документування.
І до того ж Міністерство закордонних  справ зовсім не має програмно-апаратних комплексів цієї системи.

Таки кроки й привели до паспортної кризи, а не корупція і безвідповідальне ставлення працівників служби ГІРФО, як твердить пан Грицак В.М., дії якого навіть при бажанні неможливо пов'язати із захистом державних інтересів.

Працівники служби ГІРФО, які не можуть підписатись  під  цим  листом  за   причин, що   зазначені   в  останніх   рядках   статті «За лаштунками паспортної диверсії» газети «Дзеркало тижня».